НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДЛЯ
ЯПОНІЇ
У Першій світовій війні Японія виступила
на боці Антанти.
1. У роки війни Японія здійснила низку
територіальних загарбань у Китаї і Тихому океані.
2. Вашингтонська мирна конференція
1921-1922 pp. проголосила політику “відчинених дверей” і “рівних
можливостей” для всіх країн у Китаї, що значно послабило позиції Японії.
3. Під час війни Японія значно потіснила
своїх конкурентів на світовому ринку:
• з 1915 по 1918 р. експорт Японії в
Європу зріс на 60%,
в Азію — на 125%,
Південну Америку на 60%,
Африку — на 102%;
• перевага експорту над імпортом за роки
війни становила 1400 млн ієн;
• золотий запас країни зріс з 350 млн
ієн у 1914 р. до 2 млрд ієн у 1919 p.;
• Японія надала позики Англії, Франції,
Росії (до жовтня 1917 р.) на суму 500 млн ієн.
4. У перші роки війни економіка Японії
розвивалася досить динамічно:
• збільшився валовий національний
продукт;
• зріс експорт промислової продукції в
країни Південно-Східної Азії;
• зміцніли позиції японського капіталу в
Китаї, Кореї та інших країнах;
• в банківській справі домінувала
“велика п’ятірка” — концерни “Ясуца”, “Міцуї”, “Міцубісі”, “Сумтгомо”, “Дайпі”.
5. Проте повільно Японія починає
втрачати свої позиції на зовнішніх ринках у зв’язку з проникненням на Схід
європейських і американських товарів.
6. Перша світова війна призвела до
погіршення становища, бідності народних мас:
• зросли податки;
• виросли ціни на предмети першої
необхідності;
• погіршилися умови праці.
7. Ускладнилося внутрішньополітичне
становище Японії:
• серпень - вересень 1918 р. Відбулися
“рисові бунти” — стихійні виступи населення Японії проти зростання цін на
основні продукти харчування, що охопили понад 100 млн осіб;
• 1919 р. Відбулися багатотисячні
страйки робітників. Робітники почали створювати профспілки (їх нараховувалося
понад 100);
• 1919 р. В Кореї (колонії Японії)
вибухнуло антияпонське повстання;
• посилилася боротьба селянства,
більшість якого була малоземельна і безземельна.
У 1917 р. селянських заворушень було 6,
у 1922 р. — З тисячі.
8. 1920-1921 pp. Японію не
обійшла світова економічна криза:
• відбулося значне падіння виробництва:
у суднобудуванні — на 88,2%,
у рудній промисловості — на 48%,
машинобудуванні — на 55,9%;
експорт знизився на 40%,
імпорт — на 30%;
• масове безробіття (на кінець 1921 р.
армія безробітних нараховувала 1 млн 263 тис. осіб);
• різке падіння цін, особливо на
шовк-сирець — основний японський експортний товар;
• криза охопила банківську сферу, що
призвело до банкрутства багатьох банків;
• знизився життєвий рівень народних мас;
• посилився робітничий рух (відбувалися
страйки робітників металургійних, суднобудівних заводів).
9. Уряд Харі зробив спроби вивести
країну з економічних і політичних труднощів шляхом проведення поверхових
реформ:
• 1919 р. прийняв Закон про зниження
майнового виборчого цензу з 10 до 3 ієн річного прибуткового податку, що
призвело до збільшення числа виборців з 1 до 3 млн осіб;
• було проведено реорганізацію
колоніальної адміністрації в Кореї і на Тайвані;
• намагався позбавити впливу олігархів і
зміцнити роль політичних партій у суспільному житті.
Висновки:
1. Після Першої світової війни
посилилися політичні позиції японської буржуазії, про що свідчить прихід до
влади уряду Харі (був при владі у 1918-1921 pp.), який був тісно
пов’язаний з монополіями.
2. Незважаючи на несприятливу
внутрішньополітичну і зовнішньополітичну ситуацію, уряду Харі вдалося
стабілізувати економіку, дещо демократизувати суспільство.
3. 1 вересня 1923 р. в Японії відбувся
сильний землетрус, який забрав життя 150 тис. осіб. Матеріальні збитки від
землетрусу становили 5,5 млрд золотих ієн.
Уряд використав важке становище в країні
для посилення репресій проти революційних організацій. Після землетрусу в
Японії був запроваджений надзвичайний стан.
4. У 20-х pp. активізували
свою діяльність промілітаристські, націоналістичні сили.
МІЛІТАРИЗАЦІЯ КРАЇНИ
1. Після Першої світової війни Японія
утвердила за собою статус провідної держави Тихоокеанського регіону.
2. Японія мала значну військово-морську
перевагу на Далекому Сході і проводила агресивну зовнішню політику:
• у 4918-1922 pp. вона брала
участь в інтервенції проти радянської Росії на Далекому Сході;
• активізувала експансію в Китай;
• намагалася поставити під свій вплив
Монголію.
3. В Японії великий вплив мали
радикально-шовіністичні кола, які виступали:
• за відродження “духу самурайства”;
• за повернення до агресивної зовнішньої
політики;
• проти рішень Вашингтонської
конференції 1921- 1922 pp., згідно з якими Японія повернула Китаю
захоплені нею у 1914 р. території, трактуючи ці рішення як приниження
національної гідності японців.
4. Угруповання “Молоді офіцери”,
сформоване з представників радикально налаштованих військових, робило ставку на
силу, війну і агресію:
• у 1927 р. вони сприяли приходу до влади
генерала Танаки;
• організували серію змов і політичних
переворотів;
• домоглися, що зовнішня політика Японії
набирала все більш агресивного характеру.
5. 1927 р. Прем’єр-міністр генерал
Танака надіслав імператорові Японії меморандум, у якому були розроблені
агресивні загарбницькі плани:
• захоплення Північно-Східного і
Північного Китаю, Монголії;
• панування Японії в Південно-Східній
Азії і в басейні Тихого океану.
Меморандум (від лат. — те, що слід
пам’ятати) — один із видів дипломатичного листування з викладенням поглядів
уряду в якому-небудь питанні.
6. У 30-х роках економіка Японії була
переведена на мілітаристські рейки:
• воєнні витрати забирали 70-80%
бюджетних коштів;
• удосконалювалося озброєння;
• посилився ідеологічний вплив на військовослужбовців
у націоналістичному дусі, в дусі відданості імператору;
• протягом
1930-1935 pp. збройні сили Японії збільшилися з 250 до 400 тис. чол.,
у тому числі військово-морський флот із 75 до 100 тис. чол.;
• швидко розвивалася військова промисловість;
• проводилася мобілізація в армію;
• у зв’язку з мілітаризацією країни
зростали податки;
• понад 2 тис. фабрик і заводів
виконували замовлення військового і військово-морського міністерств;
• до 1936 р. військові замовлення зросли
в декілька разів;
• з 1932 по 1936 р. військова
промисловість удвічі збільшила свої прибутки;
• у 1931 р. Японія почала серійний
випуск важких бомбардувальників.
7. Значно зріс американський експорт в
Японію важливих стратегічних матеріалів і стратегічної сировини (у 1937 р.
порівняно з 1936 p.):
• нафти — у 1,5 рази,
• залізного лому, міді — у 2,5 рази,
• чавуну і сталі — у 16 разів.
8. Японія почала здійснювати свої
загарбницькі плани:
• 1931-1932 pp. Японія
окупувала Маньчжурію і створила маріонеткову державу — Маньчжоу-го на чолі з
бувшим імператором Китаю Пу, якого скинули під час революції 1911р. Ліга Націй
не визнала нової держави;
• 1933 р. Японія на знак протесту вийшла
з Ліги Націй, що розв’язало їй руки для нових загарбань;
• 1935 р. Японія направила свої війська в
Монголію;
• 1932-1936 pp. Японія
окупувала низку китайських провінцій;
• 1936 р. Прихід до влади в Японії
правого уряду К. Хірото, що призвело до зближення з фашистською Німеччиною.
Уряд висунув свою програму подальшої експансії Японії “Основні принципи національної
політики”;
• 1936 р. Японія підписала з Німеччиною
Антикомінтернівський пакт;
• 1937 р. Японія почала агресію проти
Китаю. Вона захопила Пекін, Таньцзянь та інші великі центри північної частини
країни і спрямувала свої війська до центральних провінцій;
• 1938-1939 pp. Зіткнення японської
армії з радянськими військами поблизу озера Хасан і в районі Халхін-Гола.
Японські війська зазнали поразки.
Висновки:
1. У 30-х роках посилилася мілітаризація
держави.
2. Японські монополії збагачувалися на
воєнних поставках, їхні прибутки сягали 200-300%.
3. У 30-х роках Японія почала
реалізовувати свої загарбницькі плани, здійснюючи агресію проти окремих держав
на Далекому Сході.
ДЕМОКРАТИЧНИЙ РУХ
Після Першої світової війни в Японії
виникають політичні партії, профспілки, незалежна демократична преса.
1920 р. Виникла Об’єднана ліга
профспілок, навколо якої згуртувалося багато профспілкових організацій.
1920-1922 pp. Загальнодемократичне
піднесення в країні. Велику роль почали відігравати соціалісти.
1920 р. Організації
соціал-демократичного спрямування об’єдналися в Соціалістичну лігу.
1921 р. Уряд розпустив Соціалістичну
лігу.
Була створена Японська федерація праці,
в якій великий вплив мали ліві сили.
Була створена Партія пробудження народу
— перша революційна організація японського робітничого класу.
Видатні японські діячі Сен Катаяма,
Токуда, Кіото відвідали Москву.
1922 р. В Японії на базі
різноманітних соціалістичних груп виникла Комуністична партія. Вона була
заборонена у 1923 р.
1 вересня 1923 р. Японія пережила
сильний землетрус, який забрав життя 150 тис. людей. Уряд використав важку
ситуацію, яка склалася в країні, для посилення репресій проти революційних
організацій. Почалися масові арешти діячів робітничого і селянського руху.
1925 р. Прийнято Закон про загальні
вибори. В країні було введено загальне виборче право (тільки для чоловіків)
віком від 30-ти років. У законі зберігався ценз осілості (1 рік) та грошова
застава 2 тис. ієн за кожного кандидата, що позбавляло робітників і селян можливості
голосувати. Також було введено Закон про охорону громадського порядку, який
передбачав до 10 років каторги за будь-які антимонархічні або антидержавні дії
та ідеї.
30-ті роки. Згортання демократії в
Японії.
1936-1937 pp. Вибори до
парламенту, які завершилися перемогою демократичних сил. Але опозиційний
парламент був розпущений. Були ліквідовані парламентська система і
багатопартійність. Почався наступ на демократичні завоювання трудящих.
1940 р. Були розпущені ліберальні
партії.
Заборонено діяльність профспілок і
демократичних організацій. Створено “Асоціацію допомоги трону”.
Висновки:
1. У післявоєнний час в Японії у
складній внутрішньополітичній боротьбі зароджувалися багатопартійність і
парламентська система.
2. Учасники демократичного руху були розрізненими
і не мали загальнонаціональних центрів,
3. Демократичний рух в Японії перебував
у надзвичайно складних умовах, оскільки він переслідувався владою.
4. Наступ на демократію в Японії
посилився у 30-х роках, що призвело до ліквідації парламентаризму і
багатопартійності.
Немає коментарів:
Дописати коментар